Брюки-кюлоти із льону вільного силуету

Якщо довго гортати підбірку портретів шляхетних модників – може здатися, що кюлоти різноманітних модифікацій існували завжди. Навіть якщо французам здається, що назва позначає лише штани монархів періоду XVIII – XIX століть, а японці відстоюватимуть своє право на прототип моделі, апелюючи до давнього національного одягу… Завжди. І для всіх. 

По-перше, так вже історично склалося, що «класичні» кюлоти – це зручно. Посадка на талії, або й трохи вище, запобігає можливим конфузам, а довжина за коліно і прямий крій дозволяють бути активною за будь-якого дрес-коду.

По-друге, традиційні для всіх моделей виточки, у яких можна сховати кишені, – маленька хитрість, завдяки якій леді може бути практичною, не втрачаючи витонченості.

По-третє, не дарма дизайнер-реформаторка Ельза Скіапареллі реанімувала забутий силует, знайшовши компроміс між брюками‑капрі та спідницею‑штанами. Якщо правильно підібрати довжину і ширину – недоліки, які так часто знаходять у своїй фігурі навіть ідеальні красуні, зникають зі швидкістю світла.

Отже, пограємо у геометрію: стрункі ніжки мають кращий вигляд у нешироких, середньої довжини, а пишна краса потребує розкішного оточення, тому – варто пропорційно розширити низ, лишивши довжину на рівні найвужчої ділянки плавної лінії гомілки.

Лише перебуваючи на висоті (у будь-якому сенсі), брюки-кюлоти розкриють весь потенціал жіночності – тобто, вони очікують на товариство з підборами. Хай навіть невеликими, як у мюллі.

Відчуйте себе членом королівської фамілії. До слова про монархів, герцогиня Кембридзська Кетрін і королева Нідерландів Максіма часто з'являються на публіці, демонструючи вдалі ансамблі різноманітних кольорів. Вже кому, як не цим іконам вишуканого стилю довіряти, шукаючи власний?